Синдром зап’ясткового каналу – що це таке та як його лікувати?
Туннельний синдром зап’ястя (КТС) – поширене захворювання, що відноситься до групи мононейропатій, тобто захворювань, що вражають один нерв. У разі ушкоджується серединний нерв зап’ястя. Характерні симптоми цього розладу включають нічний біль, поколювання в зап’ясті та руці, втрату м’язової маси та сили захоплення, а також аномальне відчуття дотику та температури.
Які причини синдрому зап’ястного каналу?
Безпосередньою причиною цього захворювання є ішемія серединного нерва у зап’ястному каналі. Кровоносні судини найчастіше здавлюються потовщеними сухожиллями м’язів верхньої кінцівки. Сухожилля збільшуються в об’ємі в результаті м’язової роботи, що повторюється – поперемінних рухів згинання і розгинання і постійного тиску на серединний нерв (робота за комп’ютером), а також через надмірне навантаження на зап’ястя, високу повторюваність рухів і дискомфорту.
Стаціонарний догляд у пансіонаті Вишгород
КТЗ також може з’явитися внаслідок травм, рубців, пухлин, гангліїв та інших аномалій. Крім того, до виникнення цього синдрому привертають системні захворювання, такі як ожиріння, діабет, а також нікотинова залежність, гіпотиреоз, ревматоїдний артрит та порушення кровообігу.
Кого найбільше торкається цієї проблеми?
Жінки у два – три рази частіше страждають на синдром зап’ясткового каналу, ніж чоловіки. Найчастіше на це захворювання страждають люди віком від 30 до 60 років.
Більш того, ризик КТС був у два рази вищим у людей з ожирінням порівняно з худими людьми. Люди з нефрологічними проблемами також наражаються на більший ризик.
Як лікувати тунельний синдром зап’ястя?
Залежно від тяжкості захворювання, тобто. ураження нерва, застосовують консервативне чи хірургічне лікування. В обох випадках метою лікування є звільнення від болю та покращення чутливості та функції руки. Фармакотерапія включає нестероїдні протизапальні препарати, добавки вітаміну B6, стероїдну терапію та діуретики. При консервативному лікуванні рекомендується іммобілізувати верхню кінцівку за допомогою спеціального ортезу, який за рахунок правильного положення променево-зап’ясткового суглоба зніме тиск на здавлений нерв.
Хірургічне лікування проводять у тяжкій стадії синдрому зап’ястного каналу, коли консервативне лікування виявилося неефективним або коли помітна атрофія м’язів великого пальця. Його мета – забезпечити механічне полегшення тиску на серединний нерв. Існує два методи операції КТЗ – класичний метод (відкритий) та ендоскопічний метод (з використанням артроскопа).
Запишіться на безкоштовну екскурсію!
Вибір будинку престарілих для вашої близької людини - відповідальне завдання. Подивіться своїми очима на умови в наших пансіонатах, познайомтеся з персоналом.
Роль фізіотерапії в лікуванні синдрому зап’ястного каналу.
Фізіотерапія є ефективним і найчастіше використовуваним елементом лікування КТЗ. Застосовуються такі методи терапії:
- вправи на розтяжку – використовуються для підвищення еластичності та рухливості тканин.
- нейромобілізація – методика, що підвищує рухливість нерва щодо інших тканин.
- кінезіо тейпування – використання техніки динамічного тейпування, яка знімає тиск на серединний нерв.
В якості доповнення до терапії також можна використовувати:
- лазерна терапія – стимуляція процесу регенерації нервів
- ультразвук – покращує нервову провідність, гальмує запальний процес та надає знеболювальну дію
- електротерапія – струми ДЕНС, що зменшують гострий і хронічний біль, та іонофорез, за допомогою якого в організм вводиться протизапальний препарат.
У разі хірургічного лікування необхідна післяопераційна реабілітація. Мета – відновити найкраще функціонування пацієнта у найкоротші терміни та дати йому можливість повернутися до повсякденної діяльності та професійного життя.
Фізіотерапія на цьому етапі застосовується для зменшення болю, набряку, парестезії (поколювання), збільшення м’язової сили руки та обсягу рухів. Також дуже важливо підготувати післяопераційний рубець. Процес реабілітації після операції КТЗ може тривати від кількох до 12 тижнів.
Варто пам’ятати, що не можна ігнорувати симптоми, пов’язані з синдромом зап’ясткового каналу, оскільки виявляється, що більше 80% пацієнтів, які страждають на вищевказану проблему, страждають через це від депресії або тривоги, і їх суб’єктивна оцінка якості життя є основною, нижче , тим більше біль.