Десять трав для домашнього чаю, кулінарії та здоров’я
Які запашні та лікувальні трави найчастіше заварюють удома і чим трави відрізняються за смаком та дією, а також як трави треба заварювати і поєднувати між собою та кому з травами потрібна обережність
Суха трава на кухні живе у трьох ролях: у чайнику, в каструлі та в тазі з гарячою водою. Одну й ту саму ромашку заварюють ложкою на кухлик для вечірнього чаю і жменею на два літри для ванночки, і виходять два різні настої за міцністю. Нижче десять рослин, які найчастіше потрапляють до домашніх зборів, із пропорціями, часом заварювання та тим, що кожна трава робить у чашці та поза нею.
Які трави найчастіше використовують у домашніх чаях і зборах
Ромашка для спокійного вечора та домашнього чаю
Ромашка для спокійного вечора та домашнього чаю заварюється так: столова ложка сухих квіток на кухлик 250 мл, вода близько вісімдесяти градусів, п’ять хвилин під кришкою. Окропом і десять хвилин дають аптечну гіркоту замість медово-яблучного смаку. П’ють такий чай після вечері, коли у животі важкість, і за годину до сну, тому що кофеїну в квітках немає. Настій удвічі міцніший, дві ложки на склянку, іде на полоскання рота, коли ясна почервоніли і болять при чищенні зубів. Людям з алергією на полин та амброзію ромашка не підходить зовсім.
Літнім людям ромашка часто виявляється єдиною травою, яку заварювали вдома все життя, і вечірній кухлик прив’язаний до часу не гірше за будильник. Після переїзду в незнакоме місце розпорядок ламається першим: чай подають тоді, коли його подають усім, а не о дев’ятій вечора, як було вдома. Пансіонат для літніх людей у Вишгороді заварює ромашку у вечірні години і подає чай теплим, не обпікаючим, а тим, кому ромашка не йде через алергію, наливають інший збір. Сім’ї, яка доглядає вдома, доводиться тримати в голові те саме: о котрій годині людина звикла пити чай і чи не дає знайома з дитинства ромашка висипу або набряку повік.
М’ята та меліса, дві трави для однієї чашки
М’ята перцева для свіжості в напоях і після їди береться з розрахунку три свіжі листки або чайна ложка сухої на кухлик, чотири хвилини під кришкою. Ментол залишає у роті холодок, і жирна їжа перестає стояти грудкою. Улітку настій охолоджують і додають лимон, а пару гілочок у каструлю з молодою картоплею змінює запах усієї страви. Тим, у кого після їди кислота підступає до горла, міцна м’ята не йде: м’язове кільце між стравоходом і шлунком від ментолу розслабляється.
Меліса з лимонним ароматом для м’якого розслаблення заварюється десятьма свіжими листками на кухлик, і лист перед заливанням мнуть ложкою, інакше аромат залишиться в зелені. Вода гаряча, але не кипляча, п’ять хвилин. Увечері мелісу п’ють без поспіху, вдень кладуть у компот і в сир із ягодами. З м’ятою в одному чайнику меліса губиться, тому що холод ментолу перебиває лимонну ноту.
Шавлія та чебрець у домашніх зборах
Шавлія в домашній кухні та народних рецептах живе за двома адресами. Для полоскання горла чайну ложку листя заливають склянкою окропу, тримають двадцять хвилин, проціджують і полощуть теплим після їди, три-чотири рази на день. На кухні пара листків іде до свинини, печінки та квасолі, де терпкий смак ріже жирну ноту. Пити міцну шавлію тижнями не потрібно, від такого настою сохне в роті, а годуючим жінкам шавлія не підходить, тому що зменшує кількість молока.
Чебрець із пряним запахом у трав’яних зборах відповідає за тепло та глибину смаку. Половини чайної ложки вистачає на чайник у пів літра, сім хвилин під кришкою, і чебрець перекриває сусідів по збору, якщо покласти більше. Узимку чебрець заварюють із шипшиною та ложкою меду, на кухні сиплють до печеної картоплі та м’яса. Натщесерце міцний чебрець пече шлунок, тому п’ють його після їди.
Де трави трималися в побуті століттями:
- На кухні як приправа. Пучок висів біля печі, і щіпка йшла в горщик із м’ясом, щоб перебити запах несвіжих продуктів, коли холодильників не було.
- У чайнику замість чаю. Чорний чай коштував дорого, а ромашка та м’ята росли за будинком, тому вечірній кухлик був трав’яним у всіх.
- У ночовках і в бані. Міцний відвар лили у воду для миття, тому що мило варили рідко, а свербіж і лущення знімати було потрібно.
Як трави століттями використовували в побуті та на кухні, тримається в цих трьох звичках, і дві з них живі досі.
Чим трави відрізняються за смаком та дією
Календула, шипшина та кропива на домашній полиці
Календула для домашніх доглядових засобів доходить до справи так: жменю сухих квіток заливають склянкою окропу, накривають блюдцем і тримають пів години, потім проціджують через марлю. Охололим настоєм протирають шкіру після гоління та після долгого дня на сонці, ополіскують голову, якщо шкіра лущиться від жорсткої води, а столову ложку настою вмішують у жирний крем і змащують тріщини біля нігтів і на п’ятах. У холодильнику настій стоїть три доби, далі мутніє. У чайний збір календулу не кладуть: смак у квіток трав’янисто-гіркий.
Шипшина як вітамінна трава в холодну пору тримає перше місце за кислинкою. Десяток плодів товчуть, заливають половиною літра води градусів вісімдесят і настоюють шість годин у термосі, тому що від окропу вітамін C іде найшвидше. Готовий напій стоїть добу, далі смак плоский. Після кислого рот полощуть водою, інакше кислота залишається на зубній емалі, а натщесерце такий напій не п’ють, якщо шлунок відгукується печією.
Кропива в їжі та напоях після ошпарювання втрачає пекучість за хвилину: окріп ламає волоски на листі. Молоде листя йде в зелений борщ та в омлет, суха кропива додається в збір чвертю від загального обсягу, тому що смак у листа щільний і трав’яний. Тим, хто приймає ліки, що розріджують кров, кропива не підходить: лист працює у зворотний бік.
Імбир для зігріваючих пряних напоїв
Імбир у цьому списку відрізняється від решти зелені, тому що в чайник іде не лист, а корінь. Шматок довжиною два сантиметри труть на тертці, заливають трьома сотнями мілілітрів гарячої води, дають постояти п’ять хвилин і додають лимон та ложку меду, коли напій охолоне до теплого, інакше мед втрачає смак. Скибочку свіжого кореня тримають за щокою в дорозі, коли заколисує. На голодний шлунок імбир пече, а при печії та хворому шлунку міцний напій не йде зовсім.
Запишіться на безкоштовну екскурсію!
Вибір будинку престарілих для вашої близької людини - відповідальне завдання. Подивіться своїми очима на умови в наших пансіонатах, познайомтеся з персоналом.
Лаванда для аромату та вечірнього настрою працює запахом. Щіпка суцвіть на чайник дає квіткову ноту, а половина ложки перетворює чай на мило. Ефірна олія лаванди до чаю відношення не має і всередину не йде, зате мішечок сухих суцвіть у шафі відбиває запах затовченого з речей.
Які смаки та запахи дають різні трави
Чотири смакові групи для домашнього збору:
- Свіжі та прохолодні. М’ята та меліса освіжають, тому такі трави беруть у літні напої та в кухлик після щільної їди.
- Пряні та теплі. Чебрець, шавлія та імбир дають щільний смак із гірчинкою та тримають зимовий збір, де потрібна глибина.
- Кислі. Шипшина задає кислоту, і пара плодів оживляє прісний збір без єдиної ложки цукру.
- Квіткові та гіркі. Ромашка та лаванда працюють запахом більше, ніж смаком, а календула гірчить настільки, що в чашку її не кладуть.
Як правильно заварювати та поєднувати трави
Окріп, час і посуд для трав’яного чаю
Що вирішує смак у чашці:
- Температура води. Листя та квітки заливають водою близько вісімдесяти градусів, від окропу ромашка та м’ята гірчать, а коріння, плоди та кору заварюють майже киплячою водою, інакше смак не вийде.
- Час під кришкою. Листя тримають п’ять хвилин, квітки сім, шипшину та імбир від десяти, і кришка обов’язкова, інакше аромат іде з парою.
- Посуд. Скло та кераміка з кришкою смак не псують, а металевий кухлик додає присмак заліза до кислих напоїв.
- Пропорція. Ложка сухої трави на кухлик, свіжої зелені втричі більше, тому що при сушінні лист втрачає воду і смак стає щільнішим.
Чим відрізняється трав’яний чай від міцних настоянок, на кухні пам’ятають не завжди. У чашці трава віддає воді малу частину того, що є в листі, а спиртова настоянка витягує майже все, тому настоянку крапають за рахунком, а не п’ють кухликами.
Які трави добре поєднуються одна з одною
Правило одне: три трави в зборі, і одна з них провідна. Ромашка з мелісою йдуть у вечірній кухлик, м’ята з шипшиною дають кисло-свіжий літній смак, чебрець із шипшиною збирають зимовий збір, імбир із лимоном і медом гріють у мороз. Календулу в чайний збір не кладуть, лаванду додають по щіпці.
Як різноманітнити питво за допомогою трав без цукру, підказує той самий набір. Увечері замість чаю заварюють тепле молоко з травою: чайну ложку ромашки або щіпку лаванди прогрівають у склянці молока п’ять хвилин, не доводячи до кипіння, проціджують і збивають вінчиком до піни. Цукор у такий кухлик не йде, молоко солодкувате саме.
Настій для ванночки та ополіскування
Багато трав заварюють не тільки для чаю. Настій для ванночки та для ополіскування готують удвічі-втричі міцнішим: жменю сухої м’яти та ромашки на два літри окропу, годину під кришкою, потім через марлю. Пити такий настій не потрібно, працює він на шкірі, тому й міцність інша, і трави беруть ті, що знімають свербіж і стягнутість: ромашка, календула, череда. Ноги, які до вечора наливаються важкістю, і суха шкіра на гомілках у літніх людей відгукуються на таку ванночку швидше, ніж на кухлик чаю. Приватний пансіонат у Вишгороді для літніх людей заварює такі збори вечорами, і ванночка для ніг стоїть у розпорядку поруч із вечірнім чаєм. Удома те саме роблять раз на два-три дні, і однієї ванночки вистачає, щоб шкіра на гомілках перестала стягуватися.
Як зберігати сухі трави щоб не втратити аромат
Суха трава живе рік, далі в банці залишається сіно. Скляна банка з щільною кришкою, темна шафа подалі від плити і підписана дата збору вирішують майже все. Паперовий пакет пропускає вологу, на світлі квітки вицвітають, а поруч із гарячою плитою запах вивітрюється за місяць. Лаванду та чебрець тримають окремо від нейтральних трав, інакше за пару місяців запах перейде до ромашки. Як трави вписуються у звичайний день, залежить від того, де стоїть банка: полиця над чайником працює, дальній куток комори означає, що трава пролежить до наступного літа недоторканою.
Кому потрібна обережність з травами і чому
Кому потрібно бути обережним з травами
Кому трав’яний збір узгоджують із лікарем:
- Вагітним і годуючим жінкам. Частина трав змінює тонус м’язів матки, шавлія зменшує молоко, а даних про безпеку багатьох зборів мало.
- Дітям до трьох років. Доросла ложка на кухлик для дитини занадто міцна, а дитячий ромашковий чай випускають окремо і слабшим.
- Людям з алергією на полин, айстри та амброзію. Ромашка та календула належать до того самого сімейства, і висип або набряк повік після кухлика такого чаю можливі.
- Тим, хто п’є ліки постійно. Трави складаються з таблетками від тиску і з тими, що розріджують кров, і результат такого складання передбачити складно.
Трави та таблетки в одній склянці
Родичі, які їдуть провідати літню людину, везуть гостинці, і в сумці поруч із печивом їдуть настоянка від сусідки, пакет збору з ринку та пляшечка олії. Далі починається арифметика, яку важко вести самому: людина п’є чотири таблетки від тиску та серця, до них додається міцний настій, а потім ще кухлик, тому що перший забула. Пансіонат у Вишгороді з турботою про літніх людей розбирає привезене разом із рідними і ділить на три частини: що йде в чашку, що тільки на шкіру та у ванночку, а що прибирають зовсім. Сім’ї, яка доглядає вдома, доводиться робити ту саму сортування своїми руками, тому що людина, яка забула про випитий кухлик, пам’ятає про подарунок сусідки і заварює його сама.
Трава не замінює лікування
Чому нові трави пробують потроху, знає кожен, кого одного разу прихопило від незначного збору. Пів кухлика і день без добавки показують більше, ніж опис на упаковці: в однієї людини шавлія викликає сухість у роті, іншу від міцного імбиру нудить.
Чому від трав не чекають дива, вміщується в одну ложку. Сухе листя віддає воді малу частку своїх речовин, і така доза змінює смак вечора, а не перебіг хвороби. Висока температура, біль, ускладнене дихання або кашель, який тягнеться третій тиждень, означають дорогу до лікаря, а не похід до банки з ромашкою.
Трави залишаються тим, чим були в домі завжди: кухликом із запахом, тазом із теплим настоєм і приводом сісти на десять хвилин.