Хвороба Паркінсона – симптоми та стадії розвитку
Хвороба Паркінсона – одне з найпоширеніших неврологічних захворювань. Переважно вражає людей похилого віку старше 50 – 60 років, причому частота його збільшується з віком. Незважаючи на прогрес медицини, ми досі до кінця не знаємо причин цього захворювання, і його лікування в основному спрямоване на полегшення симптомів.
Пансіонат для хворих на Паркінсона Вишгород
З нашої статті ви дізнаєтеся більше про хворобу Паркінсона, її механізми, симптоми і про те, як вона розвивається з роками.
Що таке хвороба Паркінсона?
Хвороба Паркінсона – хронічне прогресуюче нейродегенеративне захворювання, що вражає нервову систему і викликає поступове порушення рухових функцій організму. У мозку хворої людини відбувається поступове переродження нервових клітин, що призводить до дефіциту дофаміну.
Щоб зрозуміти хворобу Паркінсона, нам необхідно краще зрозуміти роль цієї речовини в організмі.
Дофамін – це нейромедіатор, який відповідає за передачу сигналів між нервовими клітинами, особливо в областях мозку, які відповідають за контроль рухів тіла. Він виробляється у структурі мозку, званої чорної субстанцією. Коли нервові клітини чорної субстанції дегенерують рівень дофаміну різко падає. Через війну порушуються процеси, відповідальні управління рухом.Це призводить до характерних рухових проблем, таких як тремор рук, ригідність м’язів та уповільнення рухів.
Дофамін також відіграє важливу роль у регулюванні настрою та емоцій, що пояснює, чому люди з хворобою Паркінсона можуть відчувати емоційні розлади, такі як депресія та тривога.
Перші випадки хвороби Паркінсона були описані ще в давнину. Однак тільки в 1817 році британський лікар Джеймс Паркінсон у роботі під назвою «Нарис про тремтливий параліч» докладно описав симптоми у своїх пацієнтів. Вони страждали від характерного тремтіння тіла, сповільненості рухів і ригідності м’язів. Тоді це захворювання було відоме як «паралітичний тремор». Опис Джеймса Паркінсона послужило основою подальших досліджень цього захворювання. Його ім’я пізніше було використане для опису хвороби, яку ми тепер знаємо як хвороба Паркінсона.
З того часу наука значно просунулась у знаннях про хворобу Паркінсона, проте способу повністю вилікувати її досі немає.
Причини хвороби Паркінсона
У чому причини хвороби Паркінсона
Хоча хвороба Паркінсона добре вивчена з погляду симптомів та наслідків, точна причина патологічних змін у головному мозку невідома. Однак відомо, що це захворювання є комплексним. Його розвиток може бути результатом поєднання старіння, генетичних факторів та факторів навколишнього середовища.
Старіння тіла
Старіння є одним із найважливіших факторів ризику розвитку хвороби Паркінсона. Більшість випадків захворювання діагностується у людей віком від 60 років. У міру старіння організму природні механізми відновлення клітин можуть втрачати свою ефективність, що призводить до більшої сприйнятливості нейродегенерації.
Генетичні фактори
Дослідження хвороби Паркінсона показують, що в деяких випадках вона може мати генетичну основу. Було виявлено кілька генетичних мутацій, які можуть збільшити ризик розвитку захворювання. Однак успадкування захворювання зустрічається відносно рідко і переважно відбувається у випадках, коли є сімейний анамнез захворювання. Підраховано, що лише близько 10 – 15% усіх випадків хвороби Паркінсона мають чітку генетичну основу. У більшості випадків захворювання виникає спорадично, а отже, його не можна віднести до конкретного генетичного дефекту.
Запишіться на безкоштовну екскурсію!
Вибір будинку престарілих для вашої близької людини - відповідальне завдання. Подивіться своїми очима на умови в наших пансіонатах, познайомтеся з персоналом.
Фактори навколишнього середовища
Окрім генетичних мутацій, велике значення також мають фактори навколишнього середовища, які можуть збільшити ризик хвороби Паркінсона.Епідеміологічні дослідження показують, що тривалий вплив деяких хімічних речовин, таких як пестициди, гербіциди та важкі метали може бути пов’язаний з більш високим ризиком розвитку цього захворювання. Наприклад, люди, які працюють у сільському господарстві або живуть у сільській місцевості, можуть бути більш схильні до впливу цих токсинів. Деякі дослідження також пов’язують підвищений ризик захворювань та забруднення повітря, хоча ця область потребує подальших досліджень.
Інші можливі причини
Дослідження показують, що інші фактори, такі як окислювальний стрес, мітохондріальні порушення та хронічне запалення, також можуть сприяти дегенерації нейронів, які продукують дофамін. Ці явища можуть бути додатковими факторами ризику, які в поєднанні з генетичними факторами та факторами навколишнього середовища можуть призвести до розвитку захворювання.
Симптоми хвороби Паркінсона
Хвороба Паркінсона характеризується широким спектром симптомів, які з часом погіршуються та поступово впливають на різні аспекти повсякденного життя літньої людини. Ці симптоми можна розділити на дві основні групи: моторні та немоторні. Хоча рухові симптоми є найбільш розпізнаваними, немоторні симптоми також істотно впливають на функціонування пацієнта і часто є джерелом великих труднощів.
Рухові симптоми
До числа найчастіших симптомів, характерних для хвороби Паркінсона, відносяться рухові симптоми. Вони часто спонукають людей похилого віку звертатися за медичною допомогою. Ось найважливіші з них:
Тремор спокою – один з найбільш відомих симптомів хвороби Паркінсона. На них слід звернути увагу особам, які здійснюють догляд за людьми похилого віку. Виникає переважно у стані спокою, коли хворий не виконує жодної діяльності, і зникає під час руху. Зазвичай, це починається з однієї руки або пальця. Потім він може поширитися на інші частини тіла, наприклад на ноги, щелепу або обличчя.
Догляд за людьми з хворобою Паркінсона Вишгород < /p>
Брадикінезія, тобто повільність рухів – проявляється у скруті початку рухів і загальної повільності та збіднінні рухів. Повсякденні дії, такі як встання зі стільця, вдягання, ходьба і навіть розмова, стають важчими і потребують більше зусиль. Рухи стають менш плавними та точними.
Ригідність м’язів або опір суглобів спостерігається у більшості людей із хворобою Паркінсона. Воно може вражати як кінцівки, так і тулуб, призводячи до болю, обмеження діапазону рухів та загальної негнучкості тіла. Скутість може утруднити виконання простих завдань, таких як підйом предметів або згинання кінцівок. Важливо відзначити, що скутість також впливає на міміку особи, яка може погіршуватися на більш пізніх стадіях захворювання.
Проблеми з балансом та ходою. Хвороба Паркінсона також впливає на баланс та координацію, що збільшує ризик падіння. Характерним явищем є так зване “шаркаюча хода”, при якій хворий робить дрібні, повільні кроки, зі зігнутою позою тіла. Також можуть статися раптові зависання руху. Постраждала людина тимчасово втрачає здатність рухатися, наприклад при спробі почати ходити.
Немоторні симптоми
Немоторні симптоми, хоча найчастіше і менш помітні на перший погляд, надзвичайно важливі, оскільки торкаються багатьох сторін життя хворого. Вони можуть виникати як на ранніх, так і на пізніх стадіях захворювання.
Порушення сну.
У людей із хворобою Паркінсона часто виникають проблеми зі сном, такі як труднощі із засинанням, уривчастий сон, нічні кошмари та рухові розлади уві сні, такі як синдром неспокійних ніг. Порушення сну можуть призвести до хронічної втоми та зниження якості життя.
Когнітивні розлади.
Хвороба Паркінсона може призвести до проблем з когнітивними функціями, такими як пам’ять, концентрація та прийняття рішень. У деяких пацієнтів розвивається деменція Паркінсона, яка ще більше ускладнює повсякденне життя і потребує посиленої підтримки з боку осіб, які доглядають.
Розлади настрою.
Депресія, тривога та апатія є поширеними немоторними симптомами хвороби Паркінсона. Хімічні зміни в мозку впливають на регуляцію емоцій, а це означає, що пацієнти можуть відчувати тривалу депресію та напади тривоги.Ці розлади настрою часто такі ж неприємні, як і рухові симптоми.
Проблеми з травленням та шлунково-кишковим трактом
Пацієнти з хворобою Паркінсона часто страждають на запори, що виникають внаслідок уповільненої перистальтики кишечника. Також може виникнути скрута ковтання (дисфагія), що збільшує ризик аспірації та респіраторних інфекцій.
Мовні порушення.
Мова монотонна, погано артикулована, невиразна, «розмита».
Вегетативна дисфункція.
Хвороба Паркінсона вражає вегетативну нервову систему. Це призводить до таких проблем, як надмірне потовиділення, слинотеча, коливання артеріального тиску, порушення контролю над сечовим міхуром та нетримання сечі.